Часто в ЗМІ та публічних виступах можна почути про "елітарну освіту". Але що ж насправді криється за цим терміном? Давайте розберемося!

Що ж таке справжня елітарна освіта?

Справжня елітарна освіта спрямована на виховання професійної еліти в суспільстві. Це не лише вчені, політики, лікарі чи юристи, а й висококласні спеціалісти у будь-якій галузі — наприклад, висококваліфіковані слюсарі-інструментальники чи токарі-універсали на заводі. Професійна еліта — це ті фахівці, які задають в суспільстві зразки, найвищі рівні професійної діяльності. Створення сприятливих умов для їх виховання є фактором динаміки суспільства.

10 відмінностей елітарних навчальних закладів від звичайних

1. Система відбору. Елітарні заклади використовують систему природного відбору. Штучний відбір людей для навчання професіям за спеціальними задатками та здібностями не завжди є доцільним і навіть може бути небезпечним для більшості професій. Єдиний спосіб відбору — дати людині можливість проявити себе у діяльності: в навчанні, в праці.

Для формування еліти важливіше проявити наполегливість. Наполегливість — найважливіша якість елітарної особистості, і вона повинна формуватися з ранніх років. Різні форми підготовчої роботи, такі як заочні школи, олімпіади та підготовчі курси, відіграють суттєву роль, дозволяючи молоді "підтягнути" знання до необхідного рівня та демонструючи "планку", якій кожен учень повинен відповідати. Дистанційна освіта та олімпіади особливо важливі, оскільки вони залучають молодь з віддалених регіонів.

2. Режим навчання: суворий та напружений. Історичний досвід показує, що еліта формується в досить суворих умовах. Наприклад, в елітарних школах Англії, випускники яких традиційно займають ключові пости в уряді, дуже жорстка дисципліна, скромне харчування, фізичні навантаження. У елітарних закладах, як правило, "інтернатний" режим не лише в побуті, але й у величезному навчальному навантаженні. Навчальні заняття тривають зранку до вечора з невеликими перервами на харчування та відпочинок. Крім того, задаються об'ємні домашні завдання. Таке навантаження витримують не всі — відсоток відсіву в елітарних навчальних закладах високий. Однак ті, хто його витримує, виховують у собі наполегливість та найвищу працездатність.

Обов'язкові заняття спортом також є ключовими для підтримання фізичного здоров'я, необхідного для великих інтелектуальних навантажень.

3. Викладання на високому рівні складності - до "краю непізнаного". Усі предмети викладаються на найвищому рівні, "вищого пілотажу". Від студентів вимагається не лише знати правила, а й винятки з правил. Такий підхід формує здатність не боятися жодної нової наукової галузі чи виду діяльності, відсутність страху здаватися "непрофесіоналом". Просто виробляється звичка в будь-якій новій ситуації використовувати інтернет або йти в бібліотеку, брати підручники, потім наукові монографії і т.д. і швидко доходити "до краю непізнаного". Важливо, що в елітарних закладах не робиться жодного розрізнення за "ступенем важливості" між природничо-науковими, технічними та гуманітарними предметами — всі вони однаково важливі. Це формує критично-аналітичну раціональність мислення.

4. Високий рівень самостійності у навчальній діяльності. В елітарних закладах студенти виконують лабораторні та практичні роботи, які вимагають повної самостійності, що виробляє здатність до повністю самостійної діяльності та вміння не лише "генерувати ідеї", а й втілювати їх власноруч.

5. Чітка професійна орієнтація та формування професійної самосвідомості. Протягом всього процесу навчання студентам постійно вселяють думку: "ви майбутні вчені", або "ви майбутні конгресмени", або "ви майбутні офіцери генерального штабу". Від них вимагається відповідна поведінка та висока відповідальність.

6. Методологічна підготовка. Методологія — це вчення про організацію діяльності. Ця підготовка досягається через читання літератури з історії розвитку професії та зустрічі з висококваліфікованими професіоналами, які розповідають про своє життя, свої здобутки. До викладання на старших курсах залучаються сумісники — висококваліфіковані спеціалісти, що працюють у відповідній галузі, адже вони ближче до конкретного професійного життя, ніж академічна професура.

7. Різносторонній розвиток в елітарних навчальних закладах. Сильно розвинені різноманітні форми позаурочної виховної роботи. Студентам надаються найширші можливості участі у факультативних курсах, гуртках, секціях. Випускник елітарного закладу повинен набратися найрізноманітнішого та різнобічного життєвого досвіду — і це теж одна зі специфічних особливостей елітарної освіти.

8. Спілкування з видатними людьми. Це також особливість елітарних навчальних закладів. Лекції читають знамениті академіки, проводяться зустрічі з видатними людьми різних професій. Харизма великого вченого, широта кругозору та масштабність проблематики справляють незабутнє враження на молодь, демонструючи вищу планку професіоналізму та задаючи "еталон" для наслідування. Це також допомагає студентам усвідомити, що знаменитості — це не щось "захмарне", а звичайні живі люди, і "я теж зможу стати таким!".

9. Розвиток лідерських якостей та вміння працювати в команді. Ця особливість більше властива англійським та американським елітарним школам та університетам. У цих закладах кожен клас чи група є спортивною командою, що постійно бере участь у змаганнях, сприяючи згуртуванню колективу. Посада капітана команди є змінною, і її по черзі виконують усі члени команди. Крім того, в навчальному процесі широко поширені такі форми роботи, як робота в групах, в командах, де лідери також по черзі змінюються.

10. Традиції. Елітарні навчальні заклади сильні своїми традиціями. Заклад стає елітарним не відразу, а після кількох блискучих випусків, щоб заробити "славу" і потім постійно її підтримувати. З роками формуються власні внутрішні традиції: у постановці навчального процесу, режимі, аж до атрибутики — герба, гімну, форми учнів та вчителів. Сильний викладацький склад також формується поступово; часто в таких школах працювати цікавіше, тому вчителі охоче туди йдуть.

Підсумок

Елітарних навчальних закладів не може бути багато, і вони не можуть бути великими за контингентом учнів, оскільки збільшення чисельності неминуче призводить до "зниження планки". Однак, у нинішніх умовах Україні вкрай необхідна еліта професіоналів, і елітарну освіту необхідно розвивати на всіх рівнях: потрібні елітарні дитячі садки, школи, професійні училища, технікуми, університети і навіть елітарна аспірантура та докторантура.