Відомий лектор вийшов на сцену перед повною залою. У руках він тримав новеньку, хрустку паперову банкноту в один долар. Він підняв її над головою й запитав:
— Хто хоче отримати цей долар?

Залою прокотився гул. Десятки рук злетіли вгору. Лектор усміхнувся.
— Я віддам його одному з вас. Але спершу дозвольте мені дещо зробити.

Він стиснув банкноту в кулаці й зіжмакав її в тугий клубок. Потім розгорнув. Купюра стала пом'ятою, вкритою зморшками й заломами.
— Хтось усе ще хоче її?

Руки піднялися знову. Тоді лектор кинув долар на підлогу, наступив на нього черевиком і почав розтирати. Коли він підняв банкноту, її було важко впізнати: брудна, у плямах, з надірваним краєм.
— А тепер? Хтось іще хоче цей долар?

Рук стало менше. Але в перших рядах кілька людей усе ж підняли їх, повільно й упевнено. Лектор поклав банкноту на стіл і сказав:
— Друзі, ви щойно побачили дуже важливий урок. Що б я з цією купюрою не робив, вона не втратила жодного цента. Вона й тепер коштує рівно один долар.

Підсумок

1. Життя залишає сліди.
Кожного з нас хоч раз «пом'яли» обставини: невдачі, зрада, важкі кризи. Після таких випробувань ми можемо почуватися пошарпаними, наче та банкнота.

2. Зовнішнє не дорівнює внутрішньому.
Шрами й помилки минулого роблять нас досвідченішими, але не роблять нас дешевшими. Те, як ми виглядаємо після труднощів, не визначає нашої справжньої суті.

3. Ми завжди унікальні.
Яким би складним не був наш шлях, ми зберігаємо свою первинну цінність: ми єдині у своєму роді, з неповторним потенціалом.